Діяння Апостолів 8:5-17
5 Так і Филип, прийшовши в місто Самарію, проповідував їм Христа. 6 А народ однодушне уважав на те, що Филип говорив, слухаючи його й бачивши ті знаки, що він чинив, 7 бо з багатьох виходили нечисті духи, що в них були, кричачи голосом великим, і сила паралітиків та кривих видужувала. 8 Радість же була велика в тім місті. 9 А був перед тим у тому місті один чоловік, Симон на ім’я, що займався чаклунством і дивував люд самарійський та видавав себе за щось велике. 10 За ним усі від найменшого до найбільшого слідом ходили, кажучи: «Цей чоловік – сила Божа, що її звуть великою.» 11 Отож вони до нього були уважні, бо він довго дивував їх чарами своїми. 12 Та як повірили Филипові, що звіщав їм царство Боже й ім’я Ісуса Христа, христились чоловіки й жінки. 13 Увірував тоді й сам Симон і, охристившись, перебував з Филипом; а бачивши знаки й великі чуда, що робились, дивувався. 14 Довідавшися, що Самарія прийняла слово Боже, апостоли, які були в Єрусалимі, послали до них Петра і Йоана. 15 Ці прийшли й помолилися за них, щоб вони прийняли Духа Святого, 16 бо він ще не зійшов був ні на кого з них, а лише були охрищені в ім’я Господа Ісуса. 17 Тоді поклали на них руки, і вони прийняли Святого Духа.
Євангелія від Йоана 6:27-33
27 Працюйте не на ту їжу, яка проминає, лише на ту їжу, яка залишається на життя вічне, – яку як дасть вам Син Чоловічий, бо його Бог Отець назнаменував.» 28 Вони ж мовили до нього: «Що робити нам, щоб діла Божі чинити?» 29 А Ісус відповів і сказав їм: «Діло Боже – вірувати в того, кого він послав.» 30 Тоді вони йому: «Який же знак твориш ти, щоб ми побачили й увірували в тебе? Що вчиниш? 31 Батьки наші манну в пустині споживали, як ото написано: Дав їм хліб з неба їсти.» 32 Ісус же сказав їм: «Істинно, істинно говорю вам: Не Мойсей дав хліб вам з неба, лише Отець мій дає вам хліб правдивий з неба. 33 Божий бо хліб той, що з неба сходить і життя світові дає.»
Легко сказати: не думай про земне. А як же сім’ю прогодувати? Самому не голодувати? Ремонти зробити? Машину купити? Відпочити на морі? Хіба людині цього всього не треба? Хіба Бог створив світ не для нас, не для того, щоб ми ним тішилися разом з Ним?
Та є маленька таємниця: все це – дійсно наше, і все це – для нас. Але якщо ми будемо прагнути лише цього, земного, матеріального – або не здобудемо, або не будемо дійсно від цього щасливі. Якщо ж плекатимемо найбільше свою душу, своє серце – отримаємо все, що нам треба, і навіть більше, і матимемо від того справжню радість!
Бог хоче тішити нас. дарувати нам все найкраще. І в цьому можна пересвідчитись – зробивши нарешті крок назустріч Його тихому, але впевненому заклику.
Боже! Дякую Тобі за стежки, якими ти мене приводиш до радості! Амінь
